Нові правила кримінальної відповідальності змінюють ставлення до тих, хто не лише обманює людей, а й створює для шахрайства офіси, технічну інфраструктуру та людський ресурс
Ще донедавна для частини людей робота у сумнівному call-центрі могла виглядати як звичайний спосіб заробітку: офіс, комп’ютер, гарнітура, телефонні скрипти та обіцянка «високої зарплати без досвіду». За зовнішньою оболонкою звичайного бізнесу нерідко ховалася інша реальність — систематичне виманювання грошей, персональних даних, банківської інформації та кодів доступу.
Тепер держава чіткіше визначила: участь у такій системі або свідоме забезпечення її роботи може мати не лише моральні чи репутаційні, а й серйозні кримінально-правові наслідки.
16 вересня 2026 року ухвалено Закон України № 4986-IX, який доповнив Кримінальний кодекс України новою статтею 255-4. Закон набрав чинності 18 вересня 2026 року. Норма стосується створення, керівництва, участі в електронно-комунікаційних шахрайських організованих групах, сприяння їхній діяльності та залучення до них нових учасників.
Коли «офіс» перестає бути просто офісом
Сучасний шахрайський call-центр — це далеко не обов’язково десятки операторів у приміщенні з написом на дверях.
Це може бути організована система, у якій кожен виконує окрему функцію: хтось шукає потенційних жертв, хтось телефонує, інший адмініструє програмне забезпечення, ще хтось забезпечує зв’язок, орендує приміщення, створює інформаційні бази або організовує рух коштів.
Саме тому законодавець визначив поняття електронно-комунікаційної шахрайської організованої групи.
Йдеться про об’єднання трьох або більше осіб, попередньо організованих для систематичного заволодіння чужим майном або отримання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою із використанням електронних комунікацій. Учасники такої групи діють відповідно до узгодженого плану та розподілу функцій.
Це важлива зміна у сприйнятті проблеми.
Шахрайство — це не лише людина, яка телефонує потерпілому.
Шахрайство може бути системою.
А система складається не тільки з операторів.
Не знав? Саме це питання може стати ключовим
Одна з найбільш принципових норм нового законодавства стосується усвідомлення людиною протиправного характеру діяльності.
Тобто сама по собі робота в офісі, користування комп’ютером, надання приміщення чи послуг не означає автоматичної кримінальної відповідальності.
Закон прямо пов’язує відповідальність із тим, що особа усвідомлювала протиправний характер діяльності організованої групи. Саме ця обставина має принципове значення для правової оцінки конкретних дій.
І тут виникає важливе практичне питання: де закінчується необізнаність і починається свідоме сприяння?
Якщо людина випадково орендувала приміщення компанії, не знаючи про її злочинну діяльність, це одна ситуація.
Якщо ж власник приміщення знає, що в ньому систематично обманюють громадян, але продовжує свідомо забезпечувати роботу такого «офісу», — це вже зовсім інша правова площина.
Так само важливо розрізняти технічну послугу та свідоме забезпечення злочинної діяльності.
Саме тому закон окремо передбачає відповідальність за надання засобів, послуг, інформації та інше сприяння діяльності електронно-комунікаційної шахрайської організованої групи особою, яка знала про її протиправний характер.
До 10 років — не тільки для того, хто телефонує
Закон встановлює різні рівні відповідальності залежно від ролі людини.
За створення або керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організованою групою передбачено від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За участь у такій групі, якщо особа усвідомлювала протиправний характер її діяльності, — від 5 до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без неї.
Таке саме покарання передбачене за свідоме надання засобів, послуг, інформації чи інше сприяння діяльності такої групи особою, яка не є її учасником.
Окремо закон передбачає відповідальність за умисне залучення нових людей до участі в шахрайській групі або до сприяння її діяльності. Базове покарання за такі дії — від 3 до 5 років позбавлення волі, а за повторне вчинення — від 5 до 10 років.
Якщо ж відповідні дії здійснює службова особа з використанням службового становища, санкція може становити від 8 до 12 років позбавлення волі, із додатковими правовими наслідками та конфіскацією майна.
Це принципово змінює саму економіку ризику для організаторів таких схем.
«Я тільки надавав приміщення» — не універсальний захист
Одним із найбільш важливих аспектів нового законодавства є поняття сприяння.
Шахрайська схема потребує інфраструктури.
Потрібні приміщення, комп’ютери, телефони, доступ до мережі, програмне забезпечення, інформація, бази даних, іноді — спеціалізовані комунікаційні сервіси.
Саме тому закон прямо згадує надання засобів, послуг, інформації та інше сприяння.
У практичному вимірі це означає: людина не обов’язково повинна сидіти за телефоном і виманювати гроші, щоб її роль стала предметом кримінально-правової оцінки.
Але ключове слово тут — свідомо.
Не кожен орендодавець, адміністратор мережі, постачальник послуг або технічний спеціаліст автоматично стає учасником злочинної діяльності. Вирішальне значення мають конкретні обставини, роль особи та її обізнаність щодо протиправної діяльності.
Чому проблема виходить далеко за межі телефонних дзвінків
Особливість сучасного шахрайства полягає у використанні цифрової інформації.
Закон прямо зазначає, що діяльність такої організованої групи може включати збирання, зберігання, обробку або використання персональних даних, банківської таємниці, реквізитів платіжних інструментів, облікової інформації, кодів автентифікації та інших даних, які використовуються для шахрайства.
Тому проблема call-центрів — це одночасно проблема:
кібербезпеки;
захисту персональних даних;
фінансової безпеки;
соціальної інженерії;
цифрової грамотності;
безпеки електронних комунікацій.
Фактично злочинна схема може починатися не з моменту телефонного дзвінка, а значно раніше — зі збору інформації про потенційну жертву.
«Висока зарплата без досвіду» може мати зовсім інше пояснення
Окремий ризик — вербування працівників.
Молодій людині можуть запропонувати привабливу вакансію: оператор, менеджер, консультант, фахівець із роботи з клієнтами. Хороший офіс, навчання, бонуси, зарплата вище середньої.
А вже після працевлаштування працівник може дізнатися, що його завдання — маніпулювати людьми, видавати себе за співробітника банку, інвестиційного консультанта чи представника державної установи.
Новий закон окремо встановлює відповідальність за умисне залучення інших осіб до участі в такій групі або до сприяння її діяльності.
Тому питання кібербезпеки сьогодні — це також питання кібергігієни під час працевлаштування.
Перед тим як погодитися на роботу, варто перевірити роботодавця, характер діяльності компанії, її сайт, юридичні реквізити, реальні відгуки та опис функціональних обов’язків.
Особливо небезпечними є пропозиції, де працівника просять:
- телефонувати за готовими сценаріями та приховувати справжню мету дзвінка;
- представлятися працівником банку, державної установи або фінансової компанії без законних підстав;
- отримувати від людей паролі, коди підтвердження чи банківські дані;
- переконувати клієнтів переказувати гроші на певні рахунки;
- працювати з базами даних невідомого походження;
- встановлювати на робочий комп’ютер сумнівне програмне забезпечення;
- приховувати реального роботодавця або призначення роботи.
Це вже не просто «дивна вакансія».
Це потенційні сигнали того, що за привабливою пропозицією може стояти злочинна схема.
Закон залишає шлях для тих, хто вирішив зупинитися
Важлива деталь нового законодавства часто губиться за суворими санкціями.
Стаття 255-4 передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені її частинами другою і третьою, для окремих учасників та осіб, які сприяли діяльності групи, але не створювали та не очолювали її.
Для цього до повідомлення про підозру людина має добровільно повідомити правоохоронний орган про створення або діяльність групи та активно сприяти викриттю її організаторів, керівників, учасників або припиненню діяльності групи.
Це не є автоматичною амністією для будь-якого працівника. Закон встановлює конкретні умови та виключає осіб, які створили або очолювали таку групу.
Але сама норма демонструє важливий принцип: людина, яка зрозуміла, що стала частиною злочинної системи, не повинна продовжувати працювати в ній лише через страх або бажання «не втручатися».
У конкретній ситуації питання правового захисту та порядку повідомлення правоохоронних органів доцільно вирішувати з адвокатом.
Шахрайство змінюється — має змінюватися і наша цифрова культура
Кол-центри — лише одна з форм організованого цифрового шахрайства.
Сьогодні злочинці активно використовують телефонні дзвінки, месенджери, соціальні мережі, підроблені сайти, цифрову рекламу, викрадені бази даних та технології соціальної інженерії.
У вересні 2026 року Кіберполіція, наприклад, повідомляла про припинення діяльності шахрайського кол-центру на 60 робочих місць, який планував виманювати гроші під виглядом інвестицій у криптовалюту, цінні папери та валютні ринки.
Це показує, наскільки технологічною може бути сучасна шахрайська інфраструктура.
І саме тому боротьба з нею не може бути виключно завданням правоохоронців.
Вона починається з кожного користувача, працівника, керівника, системного адміністратора, власника приміщення, підприємця та роботодавця.
Що робити, якщо ви підозрюєте шахрайський call-центр?
Насамперед — не ставати частиною схеми.
Не передавайте організаторам персональні дані, банківські реквізити, паролі, коди автентифікації чи доступ до власних облікових записів.
Якщо ви працюєте в організації й отримали підозру, що її діяльність пов’язана із систематичним шахрайством, не варто самостійно конфліктувати з організаторами або намагатися проводити «розслідування».
Збережіть доступну інформацію, яка може мати доказове значення, та зверніться до правоохоронних органів.
Кіберполіція рекомендує повідомляти про діяльність шахрайських «офісів» через Національну поліцію за номером 102 або відповідний онлайн-ресурс Кіберполіції.
Кібербезпека — це також відповідальність за свої дії
Нова стаття 255-4 Кримінального кодексу України — це сигнал не лише для організаторів шахрайських схем.
Це сигнал для всього цифрового середовища.
Не можна вважати себе осторонь злочину лише тому, що ти не телефонуєш потерпілим.
Якщо людина свідомо забезпечує роботу злочинної інфраструктури, надає їй ресурси, інформацію або залучає нових учасників, її роль також може отримати кримінально-правову оцінку.
Саме тут проходить одна з найважливіших меж сучасної кібербезпеки: між технологією як інструментом і технологією як частиною злочинної системи.
Для суспільства це означає просту, але принципову річ:
цифрова грамотність — це вже не лише вміння захистити власний пароль. Це здатність розпізнати небезпечну систему, не стати її ресурсом і вчасно повідомити про неї.
А для тих, хто будує бізнес, створює цифрові сервіси або працює з інформацією, з’являється ще один обов’язок — розуміти, хто, для чого і в який спосіб використовує надані вами ресурси.
У цифровому світі байдужість іноді теж стає ресурсом для злочину.
І саме тому сьогодні важливо говорити не лише про те, як не стати жертвою шахраїв, а й про те, як ненавмисно не стати частиною їхньої інфраструктури.
Матеріал підготовлено для Інституту кібербезпеки та аналітики на основі офіційних повідомлень Кіберполіції та положень законодавства України.
Джерела:
Закон України № 4986-IX — Верховна Рада України
Повідомлення Кіберполіції від 23 вересня 2026 року
